Наше тепле, затишне коло однодумців слухало розповідь пані Олени про давні способи ворожіння, що збереглися до сьогодні, про головні атрибути та символи Анджейок і навіть про те, яку роль у цих обрядах мали тварини. Ми торкнулися й сучасності — говорили про важливість таких традицій для збереження культури й передання її наступним поколінням.

У час, коли Харків живе під загрозою обстрілів, а багато наших учасників перебувають у інших містах чи за кордоном, такі зустрічі стають для тих, хто залишається, справжнім острівцем польської культури й місцем, де серце трохи заспокоюється.

А потім настала найвеселіша частина вечора. За чашками гарячого чаю ми вгадували ім’я майбутнього «нареченого» чи «нареченої» за допомогою яблучної скоринки, витягували з таємного мішечка символи-пророцтва найближчого року, а головне — не без щорічної допомоги пані Маргарити — лили віск через ключ і розшифровували химерні фігури майбутнього. Тут кожен міг проявити фантазію й креативність: насміялися, нагомонілися й точно виносили з собою гарний настрій.

У такі моменти особливо відчувається, що наш Центр — це не лише про мову чи уроки. Це про спільноту. Про тепло, яке ми створюємо разом, зберігаючи польські традиції в Харкові навіть у непростий час.

Дякуємо всім, хто був із нами цього вечора.

Залишайтеся поруч — попереду ще багато подій, де традиція, освіта та радість зустрічей знову підуть поруч.